Патріот

Кличко Віталій Володимирович (*19 липня 1971, с. Біловодськ, Киргизстан) — видатний український спортсмен і суспільний діяч. Шестиразовий чемпіон світу з кікбоксингу (чотири рази серед професіоналів і два рази серед любителів). Чемпіон світу з боксу у надважкій ваговій категорії за версіями WBO (1999 – 2000 роки), WBC (2004 – 2005 роки, з 2008 року дотепер), The Ring (2004 – 2005 роки). Срібний призер чемпіонату світу з боксу серед любителів за версією AIBA (1995 рік). Триразовий чемпіон України з боксу серед любителів. Чемпіон I Всесвітніх ігор військовослужбовців у важкій ваговій категорії (1995 рік). Старший брат професійного боксера, чемпіона світу за версіями IBF і WBO Володимира Кличка.

Депутат Київської міської ради (з квітня 2006 року) від блоку «ПОРА – ПРП», керівник фракції «Блок Віталія Кличка»; член палати місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи; член постійної комісії Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв'язків; голова правління Благодійного фонду «Фонд братів Кличків» (з серпня 2003 року); член Національного олімпійського комітету України (з червня 2005 року); засновник, член правління Міжнародного фонду сприяння розвитку спорту «Спорт — XXI століття» (з липня 1998 року). Представник програми ЮНЕСКО «Освіта для дітей у злиднях» (з 2000 року). Колишній радник Президента України (2006 – 2008 роки)[1].

Віталій Кличко народився 19 липня 1971 року в селищі Біловодську (Киргизстан) у родині військового. У 1985 році родина переїхала до України.

Освіта:
Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут (1995 рік);
аспірантура Національного університету фізичного виховання і спорту України;
кандидатська дисертація «Бокс: теорія та методика спортивного відбору» (Національний університет фізичного виховання і спорту України, лютий 2000 року).

Нагороди:
Орден «За заслуги» III ст. (жовтень 1999 року);
Орден «За мужність» I ст. (квітень 2004 року);
Герой України (з врученням ордена Держави, 31 грудня 2004 року);
Державний службовець 5-го рангу (лютий 2007 року).

Спортивна кар'єра

З дитинства Віталій захоплювався різними видами єдиноборств, але надавав перевагу кікбоксингу. Віталій шість разів ставав чемпіоном світу з кікбоксингу (чотири рази серед професіоналів і два рази серед любителів). Пізніше він прейшов у бокс.

Свій перший професійний боксерський бій Віталій Кличко провів 16 листопада 1996 року в Гамбурзі проти американця Тоні Бредхема. У першому ж раунді американець опинився в нокдауні, а у другому був нокаутований.

В 1998 році, ставши інтер-континентальним чемпіоном за версією WBO, Віталій Кличко був внесений до Книги рекордів Гіннесса як перший чемпіон, який виграв 26 двобоїв з найменшими витратами часу.

У жовтні 1998 року Віталій Кличко нокаутував у Гамбурзі Маріо Шіссераа в бої за вакантний титул чемпіона Європи, а в червні 1999 року відібрав в англійця Гербі Гайда чемпіонський пояс за версією WBO. У тому самому 1999 році він провів два успішні захисти.

Першої поразки він зазнав від Кріса Берда. Але, як виявилося, у Віталія була травма плеча, і після бою йому зробили складну операцію.

23 листопада 2002 року він став інтер-континентальним чемпіоном за версією WBA, перемігши Ларрі Дональда.

21 червня 2003 року на знаменитій спортивній арені «Staples Center» в Лос-Анджелесі відбувся бій з Ленноксом Льюїсом. Через розсічення під лівим оком у Віталія головний лікар зупинив бій на шостому раунді. Перевага в ньому на той момент було на боці Кличка. На думку суддів, він виграв чотири з шести проведених раундів і загальний рахунок складав 58:56 на користь українського боксера. Усі чекали продовження цього дивного протистояння двох великих боксерів. Але реванш не відбувся, Льюїс завершив кар'єру боксера.

6 грудня 2003 року в нью-йоркському «Madison Square Garden» відбувся бій з Кірком Джонсоном, він тривав лише 5 хвилин і 54 секунди.

24 квітня 2004 року Віталій зустрівся на ринзі з південноафриканцем Корі Сандерсом. Двобій завершився технічним нокаутом Сандерса у восьмому раунді. Так Віталій став чемпіоном світу за версією WBC.

11 грудня 2004 Кличко захистив свій титул у бою з Денні Вільямсом. Бій завершився у восьмому раунді технічним нокаутом.

Після цього бою Віталій Кличко потерпав від травм. Унаслідок чого його бій з Хасимом Рахманом переносився 4 рази. Останній було призначено на 12 листопада 2005.

9 листопада 2005 Віталій Кличко заявив про завершення спортивної кар'єри і відхід з великого спорту, однак у січні 2007 заявив про намір повернутись до професійного боксу та змагатися за звання чемпіону WBC з Олегом Маскаєвим[2].

1 грудня 2005 Віталій і Володимир Клички одержали найпрестижнішу медіа-премію Німеччини — Бамбі (нім. Bambi).

11 жовтня 2008 Віталій Кличко повернувся в ринг, і переміг в бою проти Семюеля Пітера технічним накаутом[3]. Суперник відмовився від поєдинку після 8-го раунду. Таким чином, пояс за версією WBC знову повернувся до Віталія Кличка. Разом з цією перемогою брати Клички досягли своєї давньої мети та встановили світовий рекорд — вперше в історії професійного боксу чемпіонами у надважкій ваговій категорії за версіями найпрестижніших світових організацій IBF, WBC та WBO стали одночасно два рідних брати.

21 березня 2009 Чемпіон світу в надважкій вазі за версією WBC Віталій Кличко успішно захистив свій титул в бою проти кубинця Хуана Карлоса Гомеса[4].

Загалом на професійному ринзі Віталій Кличко провів 41 бій, отримавши 39 перемог (37 нокаутом) і 2 поразки.

Політична кар'єра

Після завершення спортивної кар'єри Віталій Кличко розпочав політичну кар'єру. У березні 2006 року Віталій Кличко одночасно балотувався у Верховну Раду та Київраду як очільник Блоку «Пора – ПРП», а також змагався за посаду мера Києва. Переможними для Віталія стали вибори у Київраду, тоді як на виборах мера Віталій Кличко зайняв друге місце, поступившись Леоніду Черновецькому, а на парламентських виборах 2006 року Блок «Пора – ПРП» не подолав 3% бар'єру.

Особисте життя

Сімейний стан: одружений, виховує двох синів та доньку.

Захоплення: дайвінг та гра у шахи[1].

Володимир Володимирович Кличко (*25 березня 1976, Сонячне, Казахська РСР) — видатний український спортсмен, професійний боксер. Олімпійський чемпіон з боксу у надважкій ваговій категорії (1996 рік). Чемпіон світу з боксу у надважкій ваговій категорії за версіями WBO (2000 – 2003 роки, з 2008 року дотепер), IBF (з 2006 року дотепер), IBO (з 2006 року дотепер), The Ring (з 2009 року дотепер). Молодший брат чемпіона світу за версією WBC Віталія Кличка.

Біографія

Володимир Кличко народився 25 березня 1976 року в селищі Сонячне, Казахської РСР у родині військового. У 1985 році родина переїхала до України[1].

Освіта:
Училище олімпійського резерву в місті Бровари (1992 рік)[1];
Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут (1996 рік)[1].

Нагороди:
Орден «За мужність»[2].

Спортивна кар'єра

Займатися боксом почав в 13 років. В 1994 році завоював титул чемпіона Європи з боксу серед юніорів. В 1995 здобув золоту медаль на I Всесвітніх іграх військовослужбовців в Італії, а 1996 — срібну медаль чемпіонату Європи. Цього ж року досягає найвищого результату у своїй любительській кар'єрі, здобуваючи золоту медаль на XXVI Літніх Олімпійських іграх в Атланті. Володимир п'ть разів завойовував титул чемпіона України з боксу[1].

Професійну кар’єру почав після перемоги на Олімпіаді-96, приєднавшись разом з старшим братом до німецького клубу «Universum Box-Promotion»[2].. Тренувався під керівництвом Фріца Здунека[1].

Перший титул чемпіона світу здобув 14 жовтня 2000 року в бою проти переможця Віталія Кличка — Кріса Берда.

1 грудня 2005 Володимир і Віталій Клички одержали найпрестижнішу медіа-премію Німеччини — Бамбі (Bambi)[3].

10 березня 2007 в Маннгаймі Володимир Кличко провів захист титулу чемпіона світу у надважкій вазі за версією IBF. У другому раунді він технічним нокаутом переміг американського боксера Рея Остіна. Нокаут Остіну став 43-м в статистиці Кличка і 48 перемогою в його професійній кар'єрі.

8 липня 2007 року Володимир Кличко захистив титул чемпіона світу з боксу в надважкій ваговій категорії за версією IBF здобувши перемогу над Леймоном Брюстером. Бій проводився в Кельні.

23 лютого 2008 року у Нью-Йорку на відомій арені Медісон Сквер Гарден у першому з 1999 року об'єднавчому бою чемпіонів світу у суперважкій вазі Володимир Кличко переміг у дванадцяти раундах росіянина Султана Ібрагімова за рішенням суддів. Кличко, таким чином, об'єднав чемпіонські титули за версіями організацій IBF, WBO та другорядної IBO[4].

Володимир Кличко в бою проти Хасида Рахмана.

13 грудня 2008 року в Мангаймі, Німеччина, захистив свої титули у бою з Хасимом Рахманом, отримавши перемогу технічним нокаутом в сьомому раунді[5].

20 червня 2009 року на арені футбольного стадіону «Veltins-Arena», що розташований у німецькому місті Гельзенкірхен відбувся поєдинок між Володимиром Кличко та непереможним Русланом Чагаєвим з Узбекистану за титули по версіях IBF (7 захист титулу Кличко), WBO (3 захист титулу Кличко), IBO (7 захист титулу Кличко) та вакантного титулу американського журналу The Ring. Поєдинок закінчився перемогою українця через відмову продовження поєдинку кутом суперника після закінчення 9 раунду.



Особисте життя

Сімейний стан: неодружений[2].

Захоплення: мистецтво, музика, іноземні мови[1]. В 2009 р. Володимир Кличко виступив куратором українського павільйону на Венеціанському бієнале.[6]

А яку шкоду заподіяли і продовжують заподіювати ці брати (зокрема: й який приклад підростаючим поколінням) своім російським мовленням в відповідних випадках ... .

Вони це не навмисно, насправді вони за українську мову.
Так вони є російськомовними українцями.
Але враховуючи скільки раз вони підіймали український прапор перед кожним боєм,
їм можно пробачити це. Їм дуже бракує україномовного середовища, тому вони так погано розмовляють на українській.
В Німеччини взагалі давно вже вважають їх своїми бійцями, але Клички не спішать змінювати громадянство.
Як ви думаєте чому?...

(- Як то кажуть) переїзд може дорівнюватись пожежі .

Кожен вживаючий іноземну мову в випадках де цього робити не можна - злочинець [як би хто не намагався це приховати].

А скільки разів піднімався український прапор на честь українських (також і чинних) депутатів .

Коли бачу як: на міжнародних спортивних змаганнях піднімають український прапор на честь перемоги таких спортсменів 'як Кличко - мене (наприклад) охоплює не почуття гордості , а почуття сорому за нашу державу .
І (- певен) такі підняття українського прапору - тільки шкодять Україні і "заплямовують" її прапор .

В гонитві за державною величчю - не можна нехтувати істинними цінностями !

Не згодний з думкою, що охоплює "почуття сорому"! І нічим вони не заплямовують прапор - це нісенітниця. Взагалі, те, що вони, народжені у Середній Азії в сімї військовослужбовців повернулися в Україну та захищають її прапори (а захищати, наприклад, російський прапор було набагато легше та перспективніше на початку 90-х). Невже важко зрозуміти, що за мановінням палички не можуть всі похапцем перейти на українську мову? Особливо ті, які ніколи не зростали в україномовному середовищі. Навіть тим, хто знає ще й німецьку та англійську мови не так просто...Особливо, якщо їм ніколи вона не була потрібна (до походу старшого в політику)! Цілком достатньо було спілкування російською. А якщо у дітей радянських(!) військовослужбовців(!!) вимагати принципової позиції з української мови, то можна ще й Жириновського попрохати нею розмовляти хоч іноді Звісно, було б набагато краще, якби це сталося (я про братів), але казати про це в обовязковому тоні - надлишок.
Післямова: все ж пропоную назву теми зробити "брати Клички"